...я повернулась, щоб попрощатись з літом і зустріти осінь...

...неділя.. я повернулась до Києва!!.. і ще рівно неділя залишилась аби схопити залишки літа за хвіст... але на це мало часу... треба ще багато чого зробити... навчання.. вперше в вуз... що там?... як там.. що ж воно таке студентське життя??... і  ще купа питань.. але  уже зовсім іньше відношення.. вже розумієшь, що це останні роки навчання і відривних гулянок... останні повноцінні канікули... всього  6 років.. промайнуть ніби й не було... спершу буде все незвично і важко... потім швидко.. як то кажуть " від сесії до сесії живуть студенти весело..."

...ну що ж... універ, чекай, я вже на порозі!...

...дах рве...

Дах так рве, що нема слів... ще зовсім трошечки і я його побачу!....  але так важко витримати ці останні години... Я втрачаю здоровий глузд!! Всього 2 тижні не бачитись... але це насправді здається "всього"... Це вічність!!! Він вже їде.. вже в дорозі... я чекаю... і переповнюють різні почуття: розпач (нічого не можу вдіяти аби скоріш),  радість (вже трошки), смуток (що не поряд), бажання( побачити, обійняти, не відпускати ......)   Мене розриває на шматки....!!

...проїздом...

В селі..так гарно... голубе небо, пухнасті хмарки і пекуче сонце.. Але найкраще то сидіти в таку пору дня в затінку... а ще як тільки сонце сходе..чи ж дивитись в далечінь, спостерігаючи його захід... Літо!!! так мало його лишилось... кожна хвилина безцінна! ех... так добре... але було б краще, якби не те очікування, якби просто поряд...насолоджуватися цим літом...

 

...я повернулась в Київ аж на 2,5 дні...проїздом...хотіла зустріти.. але 3.08.08 потяг прибуде десь біля 3 ночі....ну як завжди...виходить, що приїхала, тільки щоб забрати...сьогодні субота, а їду в понеділок...ось так...не чекайте мене ще мабуть тижднів зо два...