Дах так рве, що нема слів... ще зовсім трошечки і я його побачу!.... але так важко витримати ці останні години... Я втрачаю здоровий глузд!! Всього 2 тижні не бачитись... але це насправді здається "всього"... Це вічність!!! Він вже їде.. вже в дорозі... я чекаю... і переповнюють різні почуття: розпач (нічого не можу вдіяти аби скоріш), радість (вже трошки), смуток (що не поряд), бажання( побачити, обійняти, не відпускати ......) Мене розриває на шматки....!!
2 комментария:
І хто той щасливець?
в контакті глянь))
Отправить комментарий